Багатотомний латинський словник в університетській бібліотеці

Словник

Словни́к — упорядкований в алфавітному чи тематичному порядку список заголовних слів, лексикографічно опрацьованих^[1].

Словник — лексикографічний продукт, який містить впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень тощо) з короткими їх характеристиками або характеристиками позначених ними понять, або з перекладом на іншу мову.

Види словників |

Існують такі види словників, як діалектні, зворотні, історичні (різновид тлумачного словника), ономастичні, орфоепічні, орфографічні та перекладні словники, а також етимологічний словник.

Енциклопедичні словники

Енциклопедичні словники фіксують і пояснюють не
слова, а пов'язані з тими чи іншими словами (як назвами відповідних явищ)
відомості з різноманітних ділянок знання, мистецтв, виробництв, політичного
життя тощо. Тому в енциклопедичних словниках зовсім не мають місця слова таких
граматичних категорій, як займенники, вигуки, сполучники, частки; прислівники,
дієслова та прикметники подаються у цих словниках лише тоді, коли вони
термінологізувались, тобто вживаються для точного вираження спеціальних понять
і означення спеціальних предметів.

Є енциклопедичні словники загальні, або універсальні
(тритомний «Український радянський
енциклопедичний словник», 1986–1987 рр.) і галузеві, або спеціальні («Українська літературна енциклопедія», Т.1, 1988 р.).

Основні філологічні словники

Філологічні словники мають кілька основних типів
і багато різновидів, але об'єктом описування в них завжди є саме слово. Залежно
від типу й характеру філологічного словника, конкретне слово в ньому може
розглядатися в одному чи в кількох аспектах, скажімо, з погляду походження чи
функціонування протягом певного історичного періоду, правописання, вимови і т.
д.

Філологічні словники можуть бути одномовні,
двомовні і багатомовні.

Серед одномовних словників найважливішим типом є
словник тлумачний. В ньому засобами рідної мови розкривається
(витлумачується) значення слова, характеризуються його граматичні й стилістичні
властивості, подаються типові словосполучення (речення) і фразеологічні
звороти, де вживається слово у відповідному значенні («Словник української мови», Т 1-11, 1970–1980).

Словник етимологічний — лексикографічна праця, в якій з'ясовується походження слова:
розкривається первісне значення, реконструюється найдавніша форма слова,
вказується, чи слово запозичене, чи власне українське («Етимологічний словник української мови» у 7 томах).

Словник асоціативний — словник, у якому представлені результати асоціативного експерименту.
Статті в А. С. розташовують за алфавітом. Назвою статті в асоціативних
словниках служать слова-стимули, після яких наводять викликані ними реакції в
алфавітному порядку; реакції з однаковою частотністю упорядковують за алфавітом
у межах відповідної групи (Бутенко Н. П. Словник асоціативних норм української
мови. — Львів, 1979; Бутенко Н. П. Словник асоціативних означень іменників в
українській мові. — Львів, 1989; Мартінек С. В. Український асоціативний
словник: У 2 т. — Львів, 2007).

Словник іншомовних слів — словник, у якому
розкривається значення іншомовних слів, що ввійшли до лексичного складу рідної
мови, і вказується, з якої мови вони засвоєні («Словник іншомовних слів», Довіра, 2000).

Словник історичний — один з різновидів тлумачного словника, в якому подаються слова певної
історичної епохи за даними писемних пам'яток, з'ясовується їх значення,
наводяться ілюстрації («Словник староукраїнської мови XIV–XV ст.», Т 1-2, 1977–1978).

Словник орфографічний — подають нормативне написання слів і їх граматичних форм відповідно до
чинного правопису. Найновішим в українській лексикографії є "Орфографічний
словник української мови" С. Головащука, М. Пещак, В. Русанівського, О.
Тараненка (близько 120 тисяч слів), створений на основі 4-го видання
"Українського правопису" (1993). Цей словник показує сучасний стан
розвитку всіх сфер літературної мови, включаючи й найновіші запозичення.

Словник орфоепічний — служить довідником правильної нормативної вимови і нормативного
наголосу.Такими в українській мові є словник-довідник "Українська
літературна вимова і наголос" (1973, укладачі І. Вихованець, С. Єрмоленко,
Н. Сологуб, Г. Щербатюк), "Орфоепічний словник" М. Погрібного (1984).

Словник перекладний (двомовний словник) — словник, у якому реєстрове слово в різних його значеннях перекладається відповідниками іншої мови.

Словник синонімів — у ньому подані ряди синонімів, що групуються навколо стрижневих слів,
розташованих в алфавітному порядку.

Словник термінологічний — словник, у якому подана система термінів певної галузі науки,
виробництва, мистецтва.

Онлайн словники |

Існує багато веб-сайтів які працюють як онлайн-словники, зазвичай з певним фокусом. Ось деякі з найвідоміших прикладів:

• Dictionary.com


• 
  Urban Dictionary (словник сучасного сленгу)


• 
  Вікісловник (багатомовний словник, проект фонду Вікімедіа)


• 
  WordNet - семантичний словник

Див. також |

• Електронний словник


• Юридичний словник


• 
  Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.


• Словник Брокгауза і Ефрона


• Словник велотермінів

Примітки |

Посилання |

• 
  Горох - словники української мови